Print this page

Cертифікація шинопроводів та токопроводів на вогнестійкість та пожежну безпеку

Актуальність теми про вогнестійкість й пожежну безпеку шинопроводів та токопроводів можна без перебільшення назвати «вічною», адже більшість питань між замовниками й постачальниками даного виду продукції, зазвичай зводиться до безпечності застосування шинопроводів та токопроводів на об’єктах та приймання пожежними службами об’єкту в експлуатацію.

Майже в будь-якій будівлі можна знайти проблемні зони, які можуть спричинити поширення вогню та диму між поверхами та кімнатами всередині однієї будівлі. При виникненні осередку загоряння, швидкість поширення вогню можна значно скоротити шляхом правильної організації протипожежного захисту шинопроводів та інших конструкцій.

 

Конструкція шинопроводів має одну з найкращих протипожежних характеристик. Монтаж шинопроводів дуже часто здійснюється між стінами приміщень та поверхових перекритій. Отже, дуже важливо виконати ізоляцію потенційних шляхів для поширення вогню. Для забезпечення захисту від вогню в різних проходах між перекриттями використовують внутрішні чи комплексні вогнезахисні бар'єри шино проводів та токопроводів.

 

Перш за все, потрібно розділяти два основних поняття про пожежну безпеку шинопроводів, а саме – вогнестійкість шинопроводу, як елементу функціонування системи електропостачання (Р); та вогнестійкість стінових чи вертикальних проходок (ЕІ). Додатковими параметрами слугують цілісність конструкції самого елементу шинопроводу (Е) та нерозповсюдження диму, вогню та передачі температури крізь перепони (S).

 

Зазвичай, секція шинопроводу, яка не оброблена спеціальними вогнетривкими матеріалами чи конструкціями, такими як гіпсокартон, мінеральна вата, силікат кальцієва плита чи інший матеріал, не може витримати більше 15 хвилин* у осередку пожежі із-за властивостей самого матеріалу шинопроводу. Оскільки корпус шинопроводу та його шин складається саме з алюмінію або його сплавів, а температура плавлення алюмінію становить близько 660°С. Тому, параметр Р без спеціального захисту не перевищуватиме Р15, а отже не може використовуватися як основне джерело живлення для більшості категорій об’єктів.

Виходячи з даних, наведених вище, шинопровід має бути або ж із провідниками, температура плавлення яких вища за 1000°С та мати корпус із сталі чи її сплавів, або ж має бути захищеним за допомогою додаткових засобів пожежної безпеки.

Щодо іншого основного параметру ЕІ, то тут пояснення простіше: будь який шинопровід чи токопровід (система збірних шин) має бути додатково захищений негорючими та такими, що не підтримують горіння, матеріалами й мати межу вогнестійкості не меншу, аніж перегородка, через яку він проходить. Саме тому протипожежні проходки, або як ще їх називають «протипожежні бар’єри», виготовляються безпосередньо на самому заводі. Найчастіше перегородки та «протипожежні бар’єри» магістральних шинопроводів виконані із ступенем не меншим ЕІ90.

Всі ці показники визначаються за допомогою спеціалізованих лабораторій, які імітують пожежу у одному блоці, й перевіряють надійність проходки з іншої сторони блоку. Потім на таку систему завод-виробник отримує протоколи випробувань.

Для забезпечення потрібної вогнестійкості захисного бар'єру виробники рекомендують дотримуватися правил монтажу та техніки безпеки. Перш, ніж приступити до роботи, необхідно ознайомитися з інструкцією по установці вогнезахисного бар'єру, розрахувати місце установки проходу і намітити місце складання шинопровода. Центр проходу повинен обов'язково збігатися з центром отвору стіни або перекриття і відповідати його товщині.

Існує також будівельний варіант виготовлення протипожежних бар’єрів та перепон, тобто під час прокладки (монтажу) шинопровода проводяться роботи по забезпеченню його вогнезахисту. Такі роботи включають у себе наступні заходи: - Зазори у місцях проходу шинопровода через стіни чи перекриттям закладаються ізолюючим негорючим матеріалом; - Великі отвори додатково ізолюються мінеральною ватою, базальтними матеріалами або спеціальною фольгою; - Після встановлення мінеральної вати чи плит із базальтних матеріалів, усі доступні поверхні мають бути оброблені вогнетривкою замазкою й пофарбовані протипожежною фарбою.

Особливу увагу варто приділити випадкам, коли для забезпечення вогнезахисту шинопроводу будівельна чи монтажна організація пропонує закладення зазорів і проходок вогнетривкої монтажною піною. Подібний продукт, навіть якщо на упаковці він позначений, як «протипожежний» або «вогнетривкий», все одно є горючим матеріалом, окрім випадків, коли дані матеріали мають протоколи випробувань та сертифікацію відповідних державних органів пожежної безпеки.

Також хотілось би зазначити, що випробуванням на пожежну безпеку не єдині випробування, яким підлягають шинопроводи та токопроводи:

  • ДСТУ IEC 60754-1:2002 - випробуванням для визначення корозійної активності продуктів згорання неметалевих елементів системи магістральних шино проводів з визначення кількості галогенів згідно Під час даних випробувань визначається ступінь кислотності газів, вимірюється водневий показник pH та питома електропровідність.
  • ДСТУ-П 7292:2012 п7.1.15, п.7.1.18 та п.7.1.19 - випробування з визначення стійкості до поширення полум’я та випробування з визначення димоутворювальної здатності та токсичності летких продуктів горіння.
  • ДСТУ EN 61439-6:2017 (EN 61439-6:2012, IDT;IEC 61439-6:2012, IDT) – Устаткування розподілення та керування комплектне низьковольтне. Частина 6. Система збірних шин (шино проводів).

 

Последнее изменение Вторник, 14 Апрель 2020 07:04